Підполковник служби цивільного захисту з Полтави Віктор Кузьменко відзначений орденом «Золота зірка» та почесним званням Героя України. Про це повідомляє «Полтавська думка», що публікує новини Полтави.
«Полтавська думка» пише, що у Державній службі з надзвичайних ситуацій Кузьменко працює вже 23 роки – з 2002-го. Професія стала для нього сімейною традицією: батько був водієм пожежного автомобіля, брат – рятувальником. Ще в дитинстві Віктор визначився з майбутньою справою, адже його захоплювала техніка та робота пожежників.
Він зізнається, що живе у постійній готовності до викликів і не уявляє свого життя без цього ритму. Разом із тим визнає: через службу часто страждає сім’я, адже часу на близьких бракує.
Офіційно його робочий день триває з 8:00 до 17:00, але насправді бути напоготові доводиться цілодобово. Обстріли та надзвичайні події трапляються і вночі, і у вихідні, тож у будь-який момент потрібно виїжджати на місце. За словами рятувальника, він уже звик до такого графіка і вважає його нормальним для себе.
Випадки, які залишилися в пам’яті
За роки роботи Кузьменко стикався з багатьма небезпечними ситуаціями. Серед найскладніших він згадує випадок на виробництві, коли чоловіка засипало піском і в будь-який момент на нього могла впасти велика маса сипучих матеріалів. Іншим разом під час обвалу приватного будинку людину затиснула бетонна плита, і врятувати його вдалося лише за допомогою спецтехніки.
У пам’яті також відклалися масштабні лісові та складські пожежі. Надзвичайники нерідко працювали на них кілька діб поспіль, організовуючи ротації та відпочинок прямо на місці події.
Кузьменко визнає: у його роботі нерідко трапляються трагедії, зокрема випадки, коли рятувальників викликають надто пізно і допомогти людям вже неможливо. Він не приховує, що іноді йому самому буває страшно, адже доводиться заходити у місця, куди за звичайних умов ніхто б не пішов. У таких ситуаціях часто діє інтуїтивно, а вже потім усвідомлює ризики.
Досвід великої війни
З початком повномасштабного вторгнення масштаби роботи рятувальників значно зросли. Якщо раніше під час навчань вони лише уявляли, як може виглядати пожежа на промислових об’єктах, то з початком війни ці сценарії стали реальністю.
Кузьменко неодноразово виїжджав на місця російських ударів, усвідомлюючи, що існує ризик повторних атак. У 2022 році він працював на руїнах торговельного центру «Амстор» у Кременчуці та допоміг витягти з-під завалів свого колегу Юрія Сирова, на якого впала бетонна плита. Тоді рятувальнику дивом вдалося вижити, пройшовши тривале лікування та реабілітацію. Нині Сиров працює в Полтаві, навчаючи молодь рятувальній справі.
У вересні 2024 року після обстрілу Інституту зв’язку в Полтаві Кузьменко врятував тяжкопораненого чоловіка, якого засипало уламками цегли та бетону. Він розповідає, що іноді для пошуку потерпілих під завалами доводиться залучати кінологів, але часто людей вдається помітити й за візуальними ознаками.
У лютому 2025-го його підрозділ врятував 17 мешканців багатоповерхівки на вулиці Баленка в Полтаві після ракетного удару.
Поради постраждалим
На запитання журналістів про те, як діяти людині, яка опинилася під завалами, рятувальник відповів, що головне – зберігати спокій та уникати паніки. За його словами, варто подавати сигнали голосом або стуком і повністю виконувати інструкції рятувальників, щоб прискорити процес порятунку.