Втрата кісткової тканини після онкологічних захворювань — поширена проблема, що може виникати як через пухлину, так і внаслідок її лікування. Хірургічне видалення уражених ділянок, руйнування кістки пухлинними клітинами, променева терапія чи хіміотерапія здатні залишати дефекти різного обсягу, що впливають на рухливість, функцію кінцівок і якість життя. Тому важливо підібрати тактику реконструкції, аби відновити активність пацієнта у повсякденному житті.

Що таке кістковий дефект?

Кістковий дефект — це втрата частини кісткової тканини, яка не може самостійно відновитися й потребує втручання. Такий дефект може мати різний розмір і форму: від невеликої ділянки після видалення пухлини до значних сегментарних втрат, які порушують цілісність кістки та її функцію.

До кісткових дефектів належать як локальні ушкодження, так і великі порожнини або ділянки повної відсутності кістки. На відміну від звичайного перелому, де структура кістки здатна зростатися природним шляхом, значний дефект не має достатнього кровопостачання чи опорної здатності для загоєння. Саме тому він потребує реконструкції, трансплантації або застосування спеціальних імплантів.

Коли потрібне лікування кісткових дефектів після онкології читайте тут https://burnclinic.com.ua/services/lechenie-defektov-kostej-posle-onkologicheskih-zabolevanij/. 

Чому виникають дефекти кісток після онкології

Після онкологічних захворювань дефекти кісток можуть формуватися з таких причин:

1. Руйнування кістки пухлиною. Злоякісні клітини можуть проникати в кісткову тканину та викликати остеоліз, що призводить до втрати її частини та зниження міцності.
2. Хірургічне видалення пухлини. Під час операції доводиться резектувати не лише пухлину, а й частину здорової кістки, щоб забезпечити «чисті краї», що створює дефект.
3. Променева терапія. Опромінення погіршує кровопостачання кісткової тканини та може спричиняти її некроз, через що кістка стає слабшою та втрачає здатність до регенерації.
4. Хіміотерапія та таргетні препарати. Деякі протипухлинні засоби впливають на ремоделювання кістки, сповільнюючи її відновлення й підвищуючи ризик утворення дефектів.
5. Патологічні переломи. Ослаблена кістка може ламатися навіть при незначних навантаженнях, і такі переломи часто формують дефекти, які важко гояться.

Діагностика кісткових дефектів

Оцінка кісткових дефектів після онкологічних захворювань потребує комплексного підходу, щоб визначити обсяг ушкодження, стан навколишніх тканин і можливості для подальшої реконструкції. Основні методи діагностики:

1. Рентгенографія. Базовий метод, що допомагає оцінити форму, розміри й локалізацію дефекту, а також виявити патологічні переломи.
2. КТ. Дозволяє детально побачити структуру кістки та точно виміряти обсяг втраченої тканини, що важливо для планування реконструкції або 3D-імплантів.
3. МРТ. Використовується для аналізу стану м’яких тканин, кісткового мозку, кровопостачання та можливих рецидивів пухлини.
4. Сцинтиграфія або ПЕТ-КТ. Дають змогу оцінити метаболічну активність тканин і виявити залишкові пухлинні клітини або приховані ураження.
5. Біопсія. Проводиться за потреби для виключення рецидиву або підтвердження доброякісності змін.

Підходи до лікування кісткових дефектів після раку

Лікування кісткових дефектів після онкологічних захворювань вимагає індивідуального підходу, оскільки обсяг ушкодження, локалізація та загальний стан пацієнта можуть відрізнятися. Завдання терапії:

• відновити міцність і функцію кістки;
• забезпечити правильне навантаження;
• мінімізувати ризик ускладнень.

Сучасна медицина пропонує кілька ефективних методів реконструкції, серед яких хірургічні, регенеративні та інноваційні технології.

Хірургічні методи реконструкції кісток

Це основний підхід, що використовується при значних кісткових дефектах, коли природного загоєння недостатньо. Відновити цілісність і міцність кістки після раку можна за допомогою таких методів:

1. Аутотрансплантація кістки. Використовується власна кісткова тканина пацієнта (частіше з клубової кістки). Має високу приживлюваність, але обмежена за обсягом та потребує додаткового місця операції.
2. Алотрансплантати. Це донорська кісткова тканина, яка дозволяє закривати великі дефекти. Має ширші можливості за обсягом, проте процес приживлення може бути повільнішим, ніж при використанні власної кістки.
3. Мікросудинні кісткові трансплантати. Складна реконструктивна техніка, коли сегмент кістки пересаджують разом із судинами, що забезпечує хороше кровопостачання й високу ймовірність успіху при великих або складних дефектах.
4. Металеві та полімерні імпланти. Використовуються для заміщення дефекту та забезпечення стабільності. Підходять для довгих кісток, великих сегментарних втрат, а також у поєднанні з кістковими трансплантатами.
5. Комбіновані реконструкції. Поєднують імпланти, трансплантати та регенеративні матеріали, що дозволяє досягти максимальної міцності й відновлення функції навіть у складних випадках.

Використання регенеративних технологій

Регенеративні методи стають важливою частиною відновлення кісткових дефектів після онкологічних захворювань, оскільки допомагають стимулювати природне загоєння та зміцнення тканини. До таких технологій належать:

• кісткові матрикси;
• остеокондуктивні та остеоіндуктивні матеріали;
• фактори росту, які активують формування нової кістки.

У деяких випадках застосовуються клітинні технології зі стромальними клітинами, що покращують регенерацію та скорочують час відновлення. Такі методи часто комбінують із хірургічними підходами, покращуючи їх ефективність і довгостроковий результат.

Індивідуальні 3D-імпланти

Індивідуальні 3D-імпланти створюють за даними КТ або МРТ, що дозволяє точно відтворити форму дефекту та забезпечити ідеальну анатомічну відповідність. Вони виготовляються з титану чи сучасних полімерів, мають високу міцність і добре інтегруються з тканинами.

Такий підхід особливо корисний при великих або складних дефектах, де стандартні імпланти не підходять. 3D-імпланти дають змогу скоротити час операції, покращити функціональний результат і підвищити естетичну точність реконструкції.

Пройти відновлення кісткової тканини після раку в Києві можна в клініці лікаря Жернова А. О. https://burnclinic.com.ua/. 

Реабілітація після реконструкції

Реабілітація є невід’ємною частиною лікування після відновлення кісткових дефектів. Вона допомагає пацієнту повернути рухливість, силу та функціональну активність ушкодженої кінцівки чи області. Програма включає:

• поступове навантаження;
• фізіотерапію;
• лікувальну гімнастику;
• знеболення.

Правильне дотримання реабілітаційних рекомендацій знижує ризик ускладнень, покращує зрощення трансплантатів або імплантів і сприяє швидшому відновленню якості життя пацієнта.

Дефекти кісток після онкологічних захворювань — складна, але керована проблема, яка потребує комплексного лікування. Проте правильний вибір методів реконструкції та сучасні технології дозволяють відновити міцність і функцію кістки.