Бронежилет: надійна броня сучасності

Бронежилет — це ключовий елемент індивідуального захисту, призначений для поглинання або відбиття енергії удару від куль, осколків, холодної зброї та зменшення травматичної дії. Еволюція цього захисного засобу відображає вікові прагнення людства до збереження життя на полі бою, перетворивши його з важких сталевих обладунків на високотехнологічний та модульний елемент спорядження.

Історичний шлях: від кольчуги до кевлару

Історія індивідуального захисту сягає глибокої давнини, коли воїни використовували шкіряні обладунки, бронзові кіраси та кольчуги. Пік розвитку металевих обладунків припав на Середньовіччя, але поява вогнепальної зброї змусила шукати нові рішення.

Сучасна історія бронежилета починається наприкінці XIX — на початку XX століття, коли з’явилися перші багатошарові жилети для поліцейських та цивільних осіб, які могли зупинити кулі невеликого калібру.

Справжній прорив відбувся у XX столітті:

Друга світова війна: Створення важких сталевих жилетів (як-от радянський СН-42) та спеціальних протиосколкових жилетів для льотчиків.

Корейська та В’єтнамська війни: Масове використання бронежилетів армією США, спочатку з нейлону та алюмінієвих вставок.

1960-ті роки та “Кевлар”: Винахід кевлару (арамідного волокна) та інших високоміцних балістичних тканин здійснив революцію. Це дозволило створити легкі, гнучкі бронежилети, які ефективно нейтралізували енергію кулі та осколків, хоча й мали проблему тупої травми.

Сучасність: Перехід до модульних систем (наприклад, Interceptor OTV у США) та використання композитних матеріалів — комбінації кераміки (оксид алюмінію, карбід кремнію) та надвисокомолекулярного поліетилену (НВМПЕ) разом із балістичними тканинами.

Класифікація бронежилетів в Україні

В Україні класи захисту бронежилетів стандартизовані згідно з ДСТУ 8782:2018. Цей стандарт встановлює шість основних класів захисту (від 1 до 6), де клас 1 забезпечує найменший, а клас 6 — найвищий рівень захисту від куль.

Класифікація бронежилетів за ДСТУ 8782:2018 у текстовому форматі

В Україні бронежилети поділяються на шість основних класів (від 1 до 6), залежно від їхньої стійкості до різних типів куль та калібрів.

1. Легкий та протиосколковий захист (Класи 1 та 2)

Ці класи зазвичай забезпечуються м’якою балістичною бронею (кевлар, НВМПЕ) і призначені для захисту від пістолетних куль та уламків:

Клас 1 захищає від куль калібрів 9×18 мм (як у пістолеті ПМ) та 9×19 мм (Luger, Parabellum).

Клас 2 забезпечує захист від потужніших пістолетних куль калібру 7,62×25 мм (як у пістолеті ТТ).

2. Захист від автоматних куль (Класи 3 та 4)

Починаючи з 3-го класу, використовуються жорсткі бронеелементи (сталеві або керамічні плити), оскільки м’яка броня не здатна зупинити гвинтівкові та автоматні кулі:

Клас 3 захищає від куль зі сталевим осердям (ПС) калібрів 5,45×39 мм (АК-74) та 7,62×39 мм (АКМ). Це базовий рівень захисту від автоматів.

Клас 4 забезпечує стійкість до ще більш небезпечних куль, включаючи кулі з термозміцненим осердям (ПП) калібру 5,45×39 мм та кулі ЛПС (легка куля зі сталевим осердям) калібру 7,62x54R (як у кулеметі ПКМ та снайперській гвинтівці СВД).

3. Посилений та максимальний захист (Класи 5 та 6)

Ці класи розроблені для протистояння бронебійним боєприпасам, які використовуються у снайперських гвинтівках та кулеметах:

Клас 5 витримує влучання бронебійно-запальних куль (БЗ) калібру 7,62×39 мм та продовжує захист від куль ЛПС калібру 7,62x54R.

Клас 6 надає максимальний рівень захисту від куль Б-32 (бронебійно-запальна куля) калібру 7,62x54R, які зазвичай застосовуються у снайперських гвинтівках (СВД) та великокаліберних кулеметах.

Таким чином, чим вищий клас захисту, тим потужніші та спеціалізованіші боєприпаси здатний витримати бронежилет, що вимагає використання міцніших та часто важчих матеріалів, таких як кераміка на підкладці з НВМПЕ.

Крім класифікації за стійкістю до куль, бронежилети також поділяють за типом броні:

Тип А (М’які): Виготовлені з балістичних тканин. Легкі, гнучкі, захищають від пістолетних куль та уламків.

Тип Б (Напівжорсткі / Комбіновані): Поєднують м’які балістичні пакети із жорсткими бронеплитами (сталь, кераміка) для захисту життєво важливих органів. Це стандартний армійський тип.

Тип В (Жорсткі / Плитоноски): Складаються з чохла (плитоноски), призначеного для носіння лише жорстких балістичних плит.

Технології та матеріали

Сучасний бронежилет — це комплексна система, ефективність якої залежить від інноваційних матеріалів:

Балістичні тканини (М’яка броня):

Кевлар (Kevlar): Арамідне волокно, що має високу міцність на розрив. Використовується у м’яких балістичних пакетах для зупинки пістолетних куль та осколків.

НВМПЕ (Надвисокомолекулярний поліетилен): Матеріал з високою щільністю та малою вагою. Відмінно підходить для протиосколкового захисту та виготовлення легких бронеплит.

Жорсткі бронеелементи (Плити):

Бронесталь: Використовується для виготовлення сталевих бронеплит (4-5 класів). Відносно дешева, але важка.

Кераміка (Al${2}O{3},SiC,B_{4}$C): Найпоширеніший матеріал для плит 4-6 класів. Кераміка руйнує кулю при ударі, а підкладка (наприклад, з НВМПЕ) поглинає решту енергії. Вони легші за сталеві, але дорожчі та більш крихкі.

Композити: Поєднання різних матеріалів (наприклад, кераміка + поліетилен + фіберглас) для досягнення оптимального співвідношення захисту та ваги.

Еволюція бронежилетів продовжується, зосереджуючись на зменшенні ваги, підвищенні площі захисту та покращенні ергономіки, щоб забезпечити максимальний захист і мобільність для військовослужбовців та цивільних осіб, які працюють у небезпечних умовах. 

Аналіз ринку показав, що у перші місяці повномасштабного вторгнення броник купити стало надзвичайно складно через стрімке зростання попиту та обмежену пропозицію.