«А мріяв обручку носити»: боєць із Волині розповів про поранення та ампутацію руки

Війна назавжди змінює долі людей. Боєць із Волині, який поплатився важкою травмою, може це підтвердити. Після поранення на передовій йому довелося пройти через складну операцію з ампутації руки. «А мріяв обручку носити», – зізнається він, адже втрата кінцівки вплинула не лише на фізичний стан, а й на його життєві плани. Та попри все, герой не здається і продовжує боротьбу, але вже за власне майбутнє.

Дорога на фронт

Хлопець із раннього дитинства чув історії про козаків, чия мужність завжди захоплювала його. Коли почалися бойові дії, він добровільно пішов служити, не вагаючись ані миті. На передовій виконував обов’язки стрільця, був серед тих, хто обороняв найгарячіші точки фронту.

Фатальний день

Поранення сталося раптово. Під час ворожого обстрілу осколок влучив йому в руку, спричинивши масивну кровотечу. Товариші по службі відразу надали першу медичну допомогу й транспортували хлопця до військового шпиталю. На жаль, лікарі констатували, що пошкодження настільки серйозне, що врятувати руку неможливо.

Ампутація та реабілітація

Операцію з ампутації провели у військовому госпіталі. Перші дні після втрати кінцівки були надзвичайно важкими з психологічного погляду. У такі моменти бійцю допомогли лікарі та волонтери, які не лише надали медичну допомогу, а й підтримали морально. Поступово він адаптувався до нової реальності та розпочав процес реабілітації.

Моральна підтримка

Найскладнішою виявилася думка про те, що мрії про сім’ю та буденне життя доведеться переглядати. «А мріяв обручку носити», – зізнається боєць. Проте родина та кохана дівчина, попри шок, не відвернулися. Вони намагаються бути поряд і наголошують, що втрата руки – це не кінець. Спільними зусиллями вони шукають шляхи для встановлення протезу, який допоможе хлопцеві більш-менш повернутися до звичного ритму.

Життя після поранення

Нині ветеран мріє знайти себе у новій сфері діяльності. Попри інвалідність, він прагне бути корисним суспільству: планує займатися соціальними проєктами, допомагати іншим бійцям, які також отримали тяжкі поранення. Каже, що головне – не замикатися в собі та продовжувати рухатися вперед.

Підтримка громадських організацій

• Фінансування протезування та реабілітації.
• Організація спортивних заходів для людей з особливими потребами.
• Тренінги та курси для перекваліфікації.
• Психологічні консультації та групи взаємодопомоги.

Насправді нині в Україні існує чимало фондів і волонтерських об’єднань, що спеціалізуються на допомозі військовим, які повернулися з фронту з пораненнями. Така робота поступово стає більш системною й ефективною.

Віра у майбутнє

Близькі вірять, що боєць зможе адаптуватися до нових умов життя і здійснити свої мрії, зокрема щодо сім’ї та весілля. Хоча носити обручку на відсутній руці неможливо, головне – зберегти кохання і взаємопідтримку. Це доводить, що навіть найважчі обставини можна подолати, якщо поруч є люди, готові допомогти. Волинянин, який пройшов через ампутацію, залишається прикладом сили духу та мотивації для інших.

Заклик до суспільства

Його історія – ще один доказ, що підтримка воїнів після повернення з фронту є важливою соціальною задачею. Жоден захисник не повинен почуватися покинутим наодинці з проблемами. Спільні зусилля держави, волонтерів, медиків і громади можуть перетворити тяжкий травматичний досвід на поштовх для нових досягнень. Адже мужність – це не лише сміливість на полі бою, а й здатність віднайти надію після втрати.